Мрії дитинства

 Поезії                                                                 Шляхової Тетяни

 Очаків , 2015     

 Радій  життю

Радій життю,його так мало!

Життя - це твій пріоритет.

Яким воно для тебе стало,

Про це розкаже твій портрет.

Життя - це є твоє творіння,

Цінуй його:воно одне.

Малюй в яскравому цвітінні,

Про що ти мріяв над усе.

 Зима прийшла

Осінь вже відлинула,

А зима прийшла,

З холодом й морозами

Снігу принесла.

Як чекали зимоньку,

Як раділи всі

Біленьким сніжинонькам

І срібній красі!

  Весна

За вікном ясна погода,

Зацвіли навкруг сади.

Оживає знов природа,

Полиша зимові сни.

Оживають всі дерева,

Набубнявіли бруньки.

Піднялась трава зелена,

Повернулися пташки.

Ось така весна красива,

Незвичайна,запашна.

Я люблю цю пору року,

Адже вона чарівна!

     

Минає літо

Ідуть дощі…Холодні краплі тихо

Спадають на засмучені квітки.

Минає літо…І єдина втіха,

Що воно не останнє у житті.

Що ще попереду будуть роки багаті

На щиру дружбу й радісну любов,

Що мрії наші здійсняться крилаті,

Що радісно на серці буде знов.

Осінь

Пізня осінь,гарна днина

І на небі ні хмарини.

Сонце світить, та не гріє,

На душі моїй сумніє.

Ось вона від нас тікає

Й вороття назад немає.

А сховалась недаремно,

Зимоньку щоб стріть таємно.

Казка

Мов царівна-невидимка,

Падає на лід сніжинка.

Вітер в лозах шаленіє,

Місто в білому сні мріє.

Враз завмер у танці ліс,

Мов почув він щось журливе.

Зима сипле казку скрізь,

А навколо все мрійливе.

Мрії

Прикрашені ванільними фразами

Мої довірливі надії.

І наче дорогими стразами,

Котяться сльози - мрії.

І летять у небо до сонця

На крилах свого охоронця.