Моя коротка історія про вивчення мов
Я з родини з російським корінням ( з батьківської сторони). Навчання в
початковій школі ( російською мовою) дало перші знання з української мови. Мені було 11
років, коли моя родина переїхала до Росії. Я взяла з собою книжку «Лис Микита» Івана
Франка, щоб мати можливість іноді читати українською. Так сталося, що в новій
школі дуже скоро я потрапила на урок , де учні знайомилися з творчістю Т.Шевченка , М.Гоголя.
Вчителька
російської мови,українка за походженням,(про це я дізналася пізніше) попросила мене прочитати напам’ять «Заповіт»
. Мені було приємно дивитися на моїх нових однокласників, які сиділи,слухали ,
мабуть, намагалися зрозуміти , що я читала. Але це була лише мить моєї слави. Потім
я стала дівчинкою, над якою сміялися ,бо могла сказати українське слово, не помічаючи
цього (наш горезвісний «суржик»). Я почала старанно вивчати російську мову, слідкувати за своїм мовленням і досягла того рівня, що
скоро ніхто не міг й пригадати , що я була з України.
В 1980-х роках моє навчання в українському інституті почалося для мене знову з мовної проблеми. Тепер
я розмовляла «на чистом русском языке», не розуміла українську мову, когось дратував мій «московский говор». Мені
вже було 17 і я знала, що відповісти
тим, хто своєї рідної мови не знає. Буду чесною, я стала читати українською
лише тоді, коли прийшов час складати державний іспит з історії України,(але
відповідала російською). В той час ми всі читали «Україна:історія» О.Субтельного.
Говорити ж українською почала в школі, працюючи вчителем англійської мови. Було нелегко: брак
часу для самостійного вивчення мови, мій «канадський акцент» ...
Я дуже вдячна своїм колегам, учителям української мови і літератури, які допомагали й продовжують вчити всіх нас рідної або державної мови. Людина має знати мову країни, в якій вона живе, навчається, працює.
Я дуже вдячна своїм колегам, учителям української мови і літератури, які допомагали й продовжують вчити всіх нас рідної або державної мови. Людина має знати мову країни, в якій вона живе, навчається, працює.
Минулого року я вперше писала національний диктант. Будучи на курсах
підвищення кваліфікації заступників директорів з НВР в Миколаївському ОІППО, написала диктант вдруге.
Перевіривши сьогодні диктант, скажу : «Мені
подобається мій результат».
Немає коментарів:
Дописати коментар